Я иду по улице.
Иду по улице.
Сзади, спереди сдавливает толпа…
Я иду и слезы текут по моим щекам – я одна, я совсем одна… Кто – то толкнул меня в спину и, не оглядываясь, помчался дальше…
Вот он. Вот он город моей судьбы. Вот он во всей своей красе – бегущий и глухой!
И только солнце обогревает меня миллиардом своих лучей.
- зачем?.. Зачем этот мир? – стучит в голове.
Я иду по этой жизни, солнце светит мне в глаза… да даже бы, если лил дождь – это моя радость! Моя жизнь!!! Мой путь!!!! Мой шанс!!! Мой единственный шанс прожить эту жизнь!!
И я проживу ее!!! Радостно!! С песней! С улыбкой!!!! Я проживу ее так, чтобы самой было приятно! Чтобы до последнего дня видеть, слышать, чувствовать, размышлять; принимать решения, действовать и наслаждаться каждым ее мгновением!..
Оля Акимцева,
Москва, Россия
пишу.
в 2004 году вышла книга "Ванька" в издательстве "Библия для всех"
ура!!! вышла моя вторая книга!!!! "Секреты маленькой принцессы" изд-во "Росмэн"
покупайте, пишие отклики!!!!
мои контакты:
oakim(at)mail(dot)ru
Прочитано 6381 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
